Михайло Гончар: Україну намагаються переконати прийняти транспортування російського газу — Блоги | OBOZ.UA
Отже, словацька газова компанія SPP повідомила, що уклала короткотерміновий контракт з SOCAR на закупівлю азербайджанського газу. В прес-релізі йдеться не тільки про це, але й про те, що Словаччина втратить 140 млн євро, якщо це буде інший маршрут доставки, аніж через Україну, якщо остання не буде продовжувати транзит.
Очевидно, що тиск на Україну не зменшується, і метою цього тиску є змусити Київ ухвалити рішення про транспортування російського газу під маскою азербайджанського, як це нещодавно сталося з російською нафтою, яку Київ погодився транспортувати під виглядом угорської.
Чому не потрібно продовжувати транзит замаскованих російських енергорусурсів, добре описано в постах Sergiy Makogon, Victoria Voytsitska, Hanna Hopko та й я писав на цю тему.
Проте, сьогодні необхідно акцентувати увагу на ще одному важливому моменті. Нещодавно, на початку листопада, прем'єр-міністр Словаччини Р. Фіцо здійснив візит до Китаю. Відтепер Братислава та Пекін уклали угоду про стратегічне партнерство. Фіцо наслідував приклад Орбана, який кілька місяців тому, у травні, підписав у китайській столиці декларацію про всебічне та всепроникне стратегічне співробітництво.
Звісно, що і Орбан, і Фіцо схвально ставляться до китайського плану врегулювання "української кризи", тобто ідуть чітко в фарватері російсько-китайського плану знищення України. Обоє також є путінофілами і політико-дипломатично виступають в російсько-українській війні на боці агресора - Росії.
Адміністрація Трампа ще більш чітко, ніж нинішня байденівська, ідентифікує Китай, як стратегічну загрозу, противника №1.
Гельсінкська Комісія США виразно вказала на Китай, Росію, Північну Корею та Іран як на країни, що формують "Вісь агресорів" (детальніше в моєму попередньому дописі). Таким чином, держави, які підтримують всебічні стратегічні партнерства з Китаєм або союзницькі стосунки з Росією, виявляються пов'язаними з цією "Осі агресорів". Наприклад, Угорщина під керівництвом Орбана, Словаччина з Фіцо на чолі та Азербайджан під управлінням Алієва фактично укріпилися в таборі, який протистоїть Україні. Виникає питання: чи варто нам допомагати агресору у реалізації його нафтових і газових постачань, які дозволяють йому підтримувати своїх спільників з Братислави, Будапешту та Баку? Погоджуючися на такі угоди, ми фактично фінансуємо колективне самознищення в рамках "Вісі агресорів".
Вважаю, що угода Фіцо та Орбана з Китаєм навряд чи здобуде схвалення з боку адміністрації Трампа. Але це вже їх особиста справа.
Нам же варто утриматись від сприяння ворогу і його троянським конячкам в Європі, до чого, власне, і закликають автори петиції "Про заборону сприяння експорту російських енергоресурсів через територію України".
Долучайтеся до петиції, залишивши свій підпис!
