Схоже, як у краплі води (Геннадій Друзенко)
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.
Сміливо стверджую, що справжнім ворогом України сьогодні є не зовнішня агресія, а те, що відбувається всередині. Росія прагне нашого знищення, а ми протистоїмо цьому. У масштабах історії така боротьба є швидше нормою, ніж винятком. Змінити Росію нам, напевно, не під силу, але ми можемо трансформувати себе. Саме від цих змін залежить, чи зможемо ми витримати цей нерівний бій або зазнати поразки. Тому я переконаний: для досягнення перемоги на фронті нам потрібно кардинально змінитися в тилу.
У цьому тиловому просторі наш спільний з Росією спадок неефективності, сервілізму, корупції та надії на авось знову ставить під загрозу "ген свободи і гідності", який не раз рятував нас від відновлення "русского мира". Ми знову опинилися на роздоріжжі, як це було в 2003 та 2013 роках. Тут ми маємо або знайти в собі сили, щоб не дозволити раковій пухлині поглинути нас під виглядом патріотичних гасел та жовто-блакитних символів, або ж знову зануритися в темряву "російського моря". Від того, як ми боротимемося всередині, залежить результат російсько-української війни. Адже, як відомо, мале зло ніколи не здолає велике, так само як малоросія не зможе перемогти великоросію.
Цього року Басманний суд у Москві виніс мені вирок у вигляді 5,5 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Я сприйняв це як визнання моїх зусиль та внеску у ПДМШ за десятилітню діяльність на фронті. Проте нещодавно я дізнався, що українська система "правосуддя" слідує за своїми російськими аналогами. Мене не здивує, якщо до російського вироку згодом надійде "подяка" від української влади.
Нещодавно я писав про складні стосунки з Анатолієм Шумським, видатним чиновником Держкомзему та ДІАМ в епоху президентства Януковича, який також був знайомий з відомим Олександром Рувіним. Зараз лише нагадаю про основні моменти. На початку 2023 року пан Шумський надав Першому добровольчому мобільному шпиталю ім. Миколи Пирогова земельну ділянку разом із незавершеним будівництвом у селі Лобачів, що в Білоцерківському районі Київської області. Коли ми вклали близько 2 мільйонів доларів у будівництво реабілітаційного центру на цій ділянці, він змінив свою позицію, почав заявляти, що ми його «рейдернули», та вимагати 1,8 мільйона доларів (пізніше сума зменшилася до 1 мільйона) за півгектара землі за 150 км від столиці та аварійний об'єкт, який ми були змушені знести. Коли блокування під’їздів до ділянки та будівництва не змусило нас шукати кошти для пана Шумського, і ми, незважаючи на всі труднощі, продовжили реалізацію проекту для ветеранів, він обрав шлях шантажу, намагаючись загнати ПДМШ в кримінальні справи. Очевидно, що йому були дуже потрібні гроші. Проте ми, як відкритий та відповідальний фонд, що співпрацює з відомими міжнародними та українськими компаніями і проходить щорічний аудит у провідних аудиторських мережах світу, рішуче відмовляємося від участі в будь-яких непрозорих угодах та схемах, які були характерні для чиновників епохи проФФесора-президента.
Здавалося, що у випадку конфлікту між колишніми партнерами єдиним виходом залишався суд, де можна було б цивілізовано вирішити всі спірні питання. Коли стало очевидно, що наші шляхи з Шумським остаточно розійшлись, а його умови розлучення виглядали абсолютно неприйнятно, ми були готові до відкритого і чесного судового розгляду. Ми глибоко цінуємо довіру наших донорів і діємо виключно в рамках закону та принципів етики.
Та не так сталося, як гадалося. За останні півроку з подачі Шумського проти ПДМШ було порушено низку кримінальних справ, які Національна поліція України розслідує вкрай непрофесійно (я, приміром, фігурую в матеріалах справи як "Друзенко Г.М.", хоча достатньо загуглити, аби дізнатись, що моє по-батькові "Володимирович"), але із завзяттям, вартим кращого застосування під час війни.
У чому нас звинувачують? У тому, що я, завоювавши довіру, обманним шляхом отримав від Шумського земельну ділянку з незавершеним будівництвом. Наче магічним чином, я підманив "досвідченого чиновника" і змусив його подарувати ПДМШ (не для себе!) 0,45 га з тих десятків, якими (як дивно співпало з фактами його "держкомземної" кар'єри) володіє наш "меценат". Як можна зрозуміти з обставин справи, нас навіть підозрюють у фальсифікації підписів на нотаріально засвідченому договорі дарування, де присутні автографи Анатолія та його дружини, яка спеціально приїхала з Відня, щоб підтвердити свою згоду на подарунок. Ще одне дивне збігання обставин: цю ділянку Шумському також подарували у 2016 році, а її ринкова вартість раптово зросла з 15 до 178 тисяч гривень. Але це, як кажуть, дрібниці...
Фабула цього "кримінального правопорушення", яке розсідує слідча НПУ в Білоцерківському району цілий майор ГУ НПУ в Київській області Яна Швень, настільки абсурдна, що справу за вказівкою прокурора було закрито за відсутністю події злочину - але (о диво!) за закритою було справою знову проводяться слідчі дії!!!
Можна було б розглянути деталі інших випадків, зокрема питання блокування доступу для вантажних автомобілів на певну територію, а також звернення до екологічної інспекції стосовно неналежного вивезення будівельного сміття. Проте, ми успішно вирішили цю проблему: Екологічна інспекція офіційно підтвердила, що наразі не має жодних претензій до ПДМШ. Суть справи не в окремих розслідуваннях, а в тому, на чий бік стають українські правоохоронні органи, які зараз розділилися на два табори. Одна частина підтримує законність і інтереси ПДМШ, тоді як інша, з ентузіазмом, гідним кращого застосування, реалізує план Шумського, який має на меті визнання недійсним договору дарування та стягнення майна ПДМШ як компенсацію за завдані збитки. Коли твоїм особистим знайомим є Рувін, а експертизи, що виникають у рамках закритого провадження, стають все більш однозначними, у цьому немає жодного сумніву...
Безперечно, ми будемо боротися. Адже справедливість і право однозначно на нашій стороні. Проте, якщо Шумський зрештою переможе, фронт без ПДМШ не зазнає краху. Репутація України, в якій колишній чиновник завдяки особливостям національного правосуддя отримає у власність будівлі комплексу майбутнього реабілітаційного центру, фінансованого грантом глобальної компанії Pfizer, навряд чи серйозно постраждає – падати вже й немає куди. Основними ж постраждалими стануть поранені та хворі на фронті. Але, на жаль, їм вже звикати до того, що держава ставиться до них як до пасинка, а не як до рідної дитини.
Справді набагато важливіше інше. В усій цій історії, наче в краплі води, віддзеркалюються засадничі хвороби України. Представники якої настільки звикли конвертувати владу у власні статки, що нічим - окрім масштабу - не відрізняються від своїх російських візаві. Конфлікт Шумського та ПДМШ - це про боротьбу решток імунітету українського суспільства з раковою пухлиною чиновників-корупціонерів, яких не цікавить ані Україна, ані десятки тисяч жертв, покладених для збереження української державності, ані зруйновані українські міста та сплюндровані українські долі - їх цікавить тільки бабло, бабло і ще раз бабло. Як рак не цікавить життя тіла, яким воно живиться. Врешт-решт такі ракові клітини чудово адаптуються до будь-якої влади та за будь-якого режиму. Вони вміють тільки висмоктувати усі соки з того організму, на якому паразитують. І перемога цих паразитів торує шлях до поглинання українського світу російським морем. Бо у цієї ракової пухлини некрофільський російський ДНК. І коли цей рак доїсть Україну зсередини, тоді фронт впаде. Бо який сенс тримати російську навалу на фронті, якщо вона ментально перемогла в серці України?
Тому я знову звертаюся до українських правоохоронців, як і півроку тому. До тих, для кого слова "право", "честь", "гідність" та "Україна" мають значення. Ми не просимо про допомогу чи підтримку ПДМШ. Ми звертаємося з закликом захистити справедливість і дотримання закону! Якщо ви програєте в цій нашій боротьбі з малоросією, загасне ще один промінчик надії. Пустеля корупції та меркантилізму поглине ще одну оазу життя і самопожертви. Ми станемо на крок ближчими до тих, кого активно стримуємо на фронті, заплативши за це надзвичайну ціну. І коли раптом під українським прапором з’явиться та сама ненаситна порожнеча "русского мира", нездатна на любов і дарування, і через це сповнена ненависті до всього світу, ми програємо цю війну. Адже не залишиться за що боротися, оскільки виявиться, що прапори та мова можуть бути різними, а сутність — ідентичною...
Шановні представники правоохоронних органів, якщо ви допустите загибель ПДМШ, це стане тривожним знаком для багатьох, що Україна знаходиться на межі руйнування. Для численних людей це означатиме втрату віри в майбутнє. А надія — це те, що підтримує як фронт, так і тил у цей складний час.
На зображенні: Шумський у нотаріуса, відразу після того, як його "обманули" і "змушували" передати ПДМШ земельну ділянку та незавершений будівельний об'єкт...
