Дослідники встановили фактори, що призвели до катастрофи модуля Peregrine.
Фахівці компанії Astrobotic Technology розібралися, чому місія Peregrine у січні цього року замість того, аби вирушити на Місяць, упала в океан. За їхніми словами, причиною цього стала втрата герметичності у трубопроводах через відмову одного з клапанів.
Відтоді, як зонд Peregrine не зміг досягти Місяця і замість м'якої посадки згорів над Тихим океаном, минуло вже 7 місяців. У вівторок, 27 серпня, компанія Astrobotic Technology провела пресконференцію, на якій пояснила причини цієї невдачі.
Варто зазначити, що місія Peregrine була важливою одразу з кількох причин. По-перше, це був перший із кількох приватних проєктів, які мали допомогти NASA здійснити дослідження Місяця в інтересах програми Artemis. По-друге, ця місія стала першою для ракети Vulcan Centaur. По-третє, на борту були предмети цифрового мистецтва, які зрештою мали опинитися на Місяці.
Саме тому науковці з неприхованим хвилюванням стежили за подіями, коли космічний апарат, після завершення роботи ракети-носія, не зміг успішно запустити двигун і повернувся до Землі, де згорів в атмосфері.
Головним фактором аварії Peregrine у вівторок було визнано розподільчий клапан PCV2. Інженери пояснили, що під час запуску через вібрацію всередині клапана розхитались болти та шайби, що спричинило витік газової суміші, яку він мав контролювати. Унаслідок цього сталася розгерметизація трубопроводу з гелієм.
Цікаво, що PCV2 та його "брат-близнюк" PCV1 ще задовго до польоту були причиною великих побоювань Astrobotic Technology щодо можливої аварії. Ще під час будівництва модуля інженери зіштовхнулися з їхніми неодноразовими виходами з ладу. Другий апарат зрештою замінили, а ось PCV2 вже перебував достатньо глибоко всередині вже зібраної конструкції і його вирішили не чіпати.
Для того, аби розібратися, що ж сталося з PCV2, команда з 34 найнятих Astrobotic Technology фахівців зімітувала роботу цього клапана спочатку в земних умовах, а потім у тих, в яких він опинився під час польоту.
Під час другого випробування клапан знову почав протікати, як це сталося під час польоту. Завдяки цьому стало зрозуміло, що ж насправді відбулося. Усі ці події відбулися після відділення космічного апарата від носія. Ситуація стала критичною після того, як оператори спробували зорієнтувати зонд на Сонце.
Саме в цей момент неправильна робота PCV2 призвела до розриву бака з окиснювачем. Протікання тричі намагалися зупинити, але воно призвело до закручування Peregrine навколо осі, й коли ситуацію вдалося стабілізувати, було вже пізно.
