Цю конфліктну ситуацію можна було б вирішити набагато швидше. Ще з 2014 року.

В Україні продовжується звичний процес очищення місць трагедій і виявлення тіл жертв. Для західних країн це все ще не є ескалацією. Тож що ж тоді можна вважати справжньою ескалацією?

У мене залишаються ті ж запитання, які, на жаль, здаються безвідповідними (хоча вони адресовані до поважних партнерів): чи можете ви пояснити, яка саме ескалація вам ще потрібна? Чи можливо надати опис, щоб усі ми могли чітко усвідомити: це не є ескалацією, а в разі такого розвитку подій – це вже буде ескалація!

Що ще, якщо не тактичну ядерну зброю та повноцінний ядерний удар по Україні, використовувала Росія? Здається, вона вдавалась до всіх можливих засобів. Але чи то була ескалація? Добре, а якщо ми застосуємо звичайну зброю проти країни, що окупувала значну частину нашої території та щоденно позбавляє життя сотні наших громадян - чи буде це ескалацією? Чи справді? Можна трохи повернутись у минуле? Згадаємо, як ви спершу надавали артилерійські системи? Не одразу, звісно, бо боялися ескалації. А як щодо Гаймарсів? Ракет? Танків? Систем протиповітряної оборони? Літаків?

А що було б, якби ви все це дали відразу? Які були б справи з ескалацією? А чи був би російський наступ, якби ви не зробили паузу в поставках на сім місяців? Чи підійшли б росіяни до Покровська? Не впевнений. І скільки б наших воїнів залишилися живими, не знаю. Але сім місяців ми трималися без постачання озброєнь. Сім місяців вони вбивали, руйнували та просувалися вперед. І як це було пов'язано з масовою імміграцією через мексиканський кордон, не знаю. Натомість, як це вплинуло на хід найбільшої та кривавої війни за 80 років у центрі Європи - я знаю точно.

Але все це не ескалація конфлікту, не дай боже, дорогі партнери. Це його звичайне тривання. І сьогоднішній Львів - звичайне тривання. І вчорашня Полтава. Адже коли кожен божий день від рук агресора в Україні вмирають люди, то це норма? Жодних загострень, ні боятися, ані хвилюватися не варто?

Розумієте, дуже дивна логіка: безкарно бити ракетами по нашій країнні, перебуваючи в зоні дії далекобійної зброї, яку нам не дають застосувати, це, виявляється, можна. А випалити, як клоповник, російські аеродроми, з яких злітають літаки, що несуть смерть українським громадянам - не можна?

Мені важко зрозуміти логіку цих рішень, і я сумніваюся, що в Україні знайдеться людина, яка їх підтримала б. Це очевидно: цю війну можна було завершити всього за кілька днів. Власне, ще в 2014 році можна було покласти край конфлікту, реагуючи на анексію території, на вторгнення російських військ у Донбас, а також на трагедію з Боїнгом MH17.

І у 22-му році можна було вчинити по-іншому, забезпечивши, щоб скажений пес, злякавшись, забився в свою будку. Миттєво. За злочином повинно слідувати покарання, а не просто глибоке занепокоєння та щире співчуття, змішане з комерційними інтересами. Але яке я маю право засуджувати тих, хто підтримав нас у важкі часи? Жодного.

Я просто хочу запитати у порожнечі: невже ще не зрозуміло, що поки шаленого собаку намагаються відігнати від України, що спливає кров'ю, з водяних пістолетиків, світ стає дедалі ближче до справжньої ескалації? Тому що агресор, який не отримав покарання, стає сильнішим, нахабнішим і жорсткішим. Ця війна вже змінила світ на багато десятиліть і процес не закінчено, попереду ще багато сюрпризів. Шалені пси, відчувши слабину, збираються в зграю. А зграя шалених псів куди небезпечніша, ніж один, хоч і дуже великий собака, що сказився.

Власне, все. Вічна пам'ять полеглим від рук агресора. Всім нашим полеглим. І тим, хто загинув від ракетної атаки росіян сьогодні вночі, зокрема. Зате ескалації не сталося, правда? У містах України йде звичайний мирний процес розбору завалів та пошуку тіл.