Відшарування сітківки: що це таке? Вітреоретинальний хірург – ваша перша допомога.
Які фактори можуть призвести до розриву сітківки і які наслідки це має? Чому важливо не відкладати операцію? Про цю хворобу, що може спричинити інвалідність, розповідає експерт з 21-річним стажем Юлія Панченко: доктор медичних наук, професор, член Європейського товариства вітреоретинальних хірургів та Європейського товариства катарактальних і рефракційних хірургів, лікар вищої категорії та вітреоретинальний хірург в офтальмологічному центрі "Ексімер".
Насправді, наше сприйняття світу відбувається не лише завдяки очам, а завдяки мозку. Око можна уявити як глобус, поділений на дві половини. Екватор, що розділяє ці частини, відповідає місцю, де закріплена сітківка. Одна з півкуль виконує функцію оптичної системи (включаючи рогівку та кришталик), тоді як інша є продовженням головного мозку, що складається з нейросенсорної тканини — сітківки.
Сітківка складається з 10 шарів і приймає зображення лише маленькою центральною частиною - макулярною ділянкою (5-7 мм). Коли оптика (рогівка й кришталик) заломлює зображення, то воно фокусується саме на центральну ділянку. Для належного функціонування сітківки треба, щоб ці 5-7 мм мали 10 шарів правильно розташованої сітківки, аби імпульси потрапляли на макулу (центральну ділянку), а далі гангліонарні клітини проводили зображення у зоровий нерв та головний мозок.
Таким чином, для забезпечення нормальної роботи сітківки всі її шари повинні бути правильно взаємопов'язані.
Крім того, критично важливо, щоб нейросенсорна тканина щільно контактувала з пігментним епітелієм сітківки. При відшаруванні сітківки на периферії може виникнути її розрив (уявіть собі, як ґудзик виривається з сорочки разом із шматком тканини), що призводить до формування клапана. У такому випадку рідина зі скловидного тіла проникає та відшаровує нейросенсорний шар від пігментного епітелію сітківки.
Якщо нейросенсорний шар (палички та колбочки) тривалий час не поєднується з пігментним епітелієм внаслідок розшарування рідиною, клітини гинуть і перестають правильно передавати імпульси у зоровий нерв та головний мозок. Ось чому потрібне термінове хірургічне втручання - закрита субтотальна вітректомія з ендолазерною коагуляцією та тампонадою газоповітряною сумішшю або силіконовою олією.
В 90 % короткозорих людей, в яких око збільшене в об'ємі, є периферична вітреоретинальна дегенерація - витончення у місці кріплення сітківки в екваторі ока. Тривалий час ця проблема може жодним чином себе не виявляти: якихось скарг чи погіршення зору немає.
Проте первинне регматогенне відшарування сітківки буває не лише в короткозорих, а й у тих, хто має дистрофічні ділянки в сітківці.
Які ознаки мають викликати занепокоєння? Зокрема, це виникнення:
Таке відбувається, коли скловидне тіло на периферії починає трохи зачіпати сітківку. І в якийсь момент, зазвичай за фізичного навантаження (підйом ваги, заняття спортом), сітківка розривається. Однак цьому обов'язково передують наведені вище симптоми.
Отже, щорічне проведення всебічного офтальмологічного обстеження, яке включає огляд периферії очного дна та комп'ютерну томографію сітківки, є надзвичайно важливим. Це дозволяє виявляти більшість захворювань заздалегідь, зокрема регматогенне відшарування сітківки.
По-перше, особи з короткозорістю знаходяться в найбільшій групі ризику. Регулярні огляди, щонайменше раз на рік, дозволяють вчасно виявити дегенеративні зміни в сітківці, що може запобігти її розриву або відшаруванню. Профілактична процедура, як-от периферична лазерна коагуляція, є ефективним методом. Це втручання не вимагає спеціальної підготовки та реабілітаційного періоду і здійснюється в умовах амбулаторії.
Особливо уважними мають бути ті, в кого немає короткозорості чи інших захворювань очей, але є ізольовані дегенерації сітківки, які знов-таки можна виявити лише на огляді. Та слід зазначити, що не всі периферичні дегенерації підлягають лазерному лікуванню, іноді (за відсутності спалахів, блискавок, цяток) їх потрібно просто спостерігати.
До групи ризику потрапляють також особи старші 50 років, особливо ті, хто страждає на цукровий діабет 1 або 2 типу, артеріальну гіпертонію, ревматичні або інші системні захворювання. Крім того, варто звернути увагу на тих, хто відчуває помутніння в скловидному тілі або має історію запальних процесів в очах. Цим пацієнтам рекомендовано частіше проходити огляди у офтальмолога.
Відшарування сітківки можна порівняти з апендицитом у хірургії: це невідкладний стан в офтальмології, який загрожує втратою зору. Чим раніше проведена операція, тим більше шансів повернути або зберегти зір. Упродовж перших днів, у найгіршій ситуації - 1-2 тижнів, хірургу потрібно відновити анатомію ока, щоб шари сітківки поєднувалися між собою і могли правильно функціонувати. Адже клітини, які не отримують живлення, починають гинути.
Звісно, вітреоретинальний хірург у будь-якому випадку (у будь-який термін відшарування сітківки) за допомогою сучасного обладнання й новітніх технологій відновить анатомію ока. Так, після операції око матиме правильну анатомічну форму, але його функція, зір, вже може бути втрачена!
Отже, чим раніше буде здійснено хірургічне втручання, тим вище ймовірність збереження або відновлення зорових функцій.
Закрита субтотальна вітректомія є ендоскопічною операцією, без розрізів та швів, за якої видаляється скловидне тіло. Це дає змогу звільнити сітківку від тракцій (стягування). Рідина з-під сітківки дренується й потім виконується лазерна коагуляція сітківки, яка повертає її у правильний анатомічний стан.
Лазерна коагуляція не вимагає застосування ниток, клею чи зварювальних технологій. Це процедура, що передбачає мікровтручання за допомогою спеціального лазерного імпульсу, який впливає на пігментний епітелій, викликаючи опік. Після проведення маніпуляції протягом місяця формується рубець, що перешкоджає розриву сітківки. Однак для утворення цього рубця потрібно від 14 днів до 2 місяців. Для цього в око вводиться газоповітряна суміш або силіконова олія. Така хоріоретинальна спайка створює лінію фіксації сітківки поблизу екватора ока.
Операцію здійснює виключно досвідчений хірург, використовуючи сучасне обладнання та передові технології. Хоча вітректомії з розмірами 20, 23, 25 і 27 гейдж виконуються технічно подібно, вони відрізняються за термінами відновлення та кінцевими функціональними результатами. Основними критеріями в даному випадку є:
Чим менше значення калібру (діаметра) інструменту, тим менш інвазивним є втручання, що веде до кращих функціональних результатів, зокрема, до покращення зору.
Цифровий індекс вказує на калібр інструменту, призначеного для проникнення в око: 20 гейдж відповідає 0,9 мм, тоді як 25 гейдж - 0,05-0,03 мм. Використовуючи технологію 25-27 гейдж, процедуру можна буде виконати без швів і розрізів завдяки застосуванню мікропроколів.
Якщо все правильно зроблено, на наступну добу вже можна отримати хороший анатомічний, але не завжди ідеальний функціональний результат. Адже багато залежить від нейросенсорних клітин, які зберегли (чи ні) свою функцію та можливість правильно працювати. Це можна порівняти з інсультом у головному мозку: в одних людей після лікування повністю відновлюється життя, а в деяких - функції ноги або руки, на жаль, втрачаються.
Відмінність вітректомії 20, 23, 25 або 27 гейдж виявляється не в анатомічному результаті, а у функціональному: чим менше травми завдається оку (меншим калібром інструмента), тим кращий результат.
Вітреоретинальний хірург здатний усувати більшість патологій скловидного тіла й сітківки. Він також проводить операції на ускладнених катарактах, коли кришталик втрачає свою нормальну позицію, а також лікує складні травми ока. Для виконання таких хірургічних процедур фахівець повинен володіти високим рівнем кваліфікації та вміти користуватися сучасним, високотехнологічним обладнанням.
Експерт Юлія Панченко підкреслює, що до їх клініки часто звертаються пацієнти з Ізраїлю, Німеччини та США. Незважаючи на високий рівень медичного обладнання та професіоналізм хірургів у цих країнах, людям важко записатися на прийом до лікаря. В Україні ж вітреоретинальна хірургія досягла вражаючого рівня розвитку, і кваліфікація українських фахівців нітрохи не поступається європейським та американським колегам.
