У Сполучених Штатах справді є наша культурна представниця. І це не Аліна Гросу. А хто ж тоді?

І, напевно, ви вже здогадалися, що йдеться не про Аліну Гросу.

Після того, як спалахнув скандал з непорозумінням щодо нібито "посади" співачки Аліни Гросу в Нью-Йорку, а також після викриття фейковості і самої "посади", і персони, яка Аліну Гросу на неї "призначила", ми подумали: "А справді, як українську культуру представляють дотичні до неї наші біженці в різних країнах світу? І чи багато самозванців та кринжі?".

Маємо певні припущення, що відповідь на останнє питання — "так". Про це тихенько говорять у українських спільнотах, або, що ще сумніше, просто не здогадуються про істину. Як у тому анекдоті: "Мені не подобаються пісні 'Бітлз', адже вони не вміють співати. Я сам їх не чув, але сусід мені їх наспівав". Так само й у нас, іноді наші люди просто наспівують про щось, не маючи уявлення.

Під час нашого "дослідження" щодо Сіми Карєтної, яка урочисто оголосила Аліну Гросу "представницею української культури" у колах мера Нью-Йорка, ми отримали коментар безпосередньо від неї. У своєму зверненні пані Сіма натякнула, що за час її проживання в Нью-Йорку багато людей намагалися представляти українську культуру. Проте, за її словами, вони всі виглядали підозріло (детальніше про сумнівні повноваження та неоднозначність самої Сіми можна прочитати в нашій статті "Розслідування століття...").

Серед висловлювань пані Карєтної можна знайти й таке: "Існують особи, які вводять в оману громадськість, видаючи себе за представників української культури від мера, амбасадорів Харкова в Нью-Йорку (така посада не існує — іноземне місто не може мати своїх представників у Нью-Йорку), заслужених артистів України тощо. Зокрема, коли це не відповідає дійсності. Це є формою шахрайства".

Очевидно, що героїня нашого матеріалу натякає на когось конкретного.

І цей "хтось конкретний" нам написав! Точніше, написала.

На відміну від Аліни Гросу та Сіми Карєтної, Вікторія Вєннікова, яка представляє харківську громаду в Нью-Йорку, має навіть офіційне посвідчення.

Більше того, навіть наші дипломати мають знання про існування такого статусу (варто зазначити, що це не просто посада, а саме статус). Наприклад, можна згадати лист подяки від постійного представника України при ООН Сергія Кислиці до Вікторії Вєннікової. Уявіть собі!

У світлі того, що ми опинилися в ролі платформи, де сумнівна особа звинуватила когось у шахрайстві, ми вважаємо за доцільне надати Вікторії Венніковій шанс спростувати ці обвинувачення. Особливо враховуючи, що у нас тепер є стільки документів і доказів, що їх вистачило б для слідства в багатотомній кримінальній справі — на будь-які життєві ситуації.

Пані Карєтная зазначає, що "усі ті невідомі харківські артистки не мають статусу заслужених". Ось, будь ласка:

Ми зустрілися з Вікторією Венніковою, і вона поділилася думкою щодо суперечки між динамічною особистістю Сімою Карєтною та її статусом Вікторії. Виявляється, ключовим питанням у цьому конфлікті є те, хто виступить на прийомі у мера Нью-Йорка.

Нам стало цікаво дізнатися більше про цей захід, його формат та причини, чому місце співачки стало предметом суперечок. Крім того, нас цікавить, яку роль у цьому процесі відіграє пані Карєтная.

За словами Вікторії Веннікової, це щорічна подія, яку організовує мер Нью-Йорка, присвячена культурі Східної Європи. На захід запрошують місцевих політиків, підприємців і меценатів, а також Сіму Карєтну та тих, кому вона змогла дістати додаткові запрошення — зокрема, Аліну Гросу та її чоловіка, російського актора.

Там немає окремого представлення різних країн Східної Європи у вигляді якихось виступів. Немає ніякого "концерту". Вікторія Веннікова співала лише одну пісню. Більше ніхто не співав. І от саме на цей "слот" дуже мітила Аліна Гросу, судячи з усього. Уточню вкотре, що Гросу співала і "отримувала посаду" від Карєтної на зовсім іншій події.

Тепер поговоримо про статуси, імідж України та збори. Відомо, що найбільші суми пожертв отримують зірки, які виїжджають з України на масштабні тури. Під час своїх концертів вони проводять аукціони, а зібрані кошти потім повертають в Україну.

Але давайте не забувати, що є й інші, значно менші події, але більш регулярні. На них теж збирають донати. І саме там Україну представляють ті, хто виїхав з країни з початком повномасштабки.

Вікторія Венникова, амбасадорка з Харкова, зазначає, що вона часто бере участь у подібних заходах.

Ми звернулися до міської ради Харкова, щоб дізнатися більше про цю ініціативу. Радниця міського голови та депутатка Тетяна Столяренко пояснила, що вона ініціювала цю ідею, після чого в мерії було розроблено відповідні положення, оголошено конкурс, прийнято заявки, проведено співбесіди з кандидатами, і в результаті обрано кілька амбасадорок. Мерія також зв’язалася з українськими консульствами, щоб проінформувати їх про свою ініціативу.

Таке саме "амбасадорство міст" є у Вінниці та Львові. Тетяна Столяренко розповіла, що зараз вже й інші міста консультуються з ними щодо положень такої ініціативи.

Ця розповідь служить ілюстрацією. Саме через скандал з Аліною Гросу ми згадали про це питання. Українці сьогодні розпорошені по всьому світу, і серед них є багато представників культури (в даному контексті ми не торкаємося медійних осіб, про яких ми вже не раз говорили). Цікаво дізнатися, хто саме і як висвітлює українську тематику у місцевих спільнотах – співає, малює, пише чи читає. Особливо враховуючи, що, перебуваючи далеко від Батьківщини, можна приймати будь-які імена, аби звучати переконливо. Проте, на щастя, існує інтернет, який допомагає зібрати цю інформацію.