Санкції не здатні повністю знищити економіку Росії, проте переслідують інші цілі.
Відомий російський соціолог і критик режиму висловлює думку про те, чому обмежувальні заходи проти Росії насправді мають реальний вплив.
Відомі російські економісти-емігранти критикують західні санкції -- мовляв, неефективні, часто шкідливі (наприклад, заважають виводити капітал із Росії), а головне -- вони в принципі не можуть перекинути російську економіку. З цього робиться висновок, що якщо санкції не працюють, більшу частину їх потрібно просто скасувати.
Економісти помиляються. Так, санкції не можуть повністю зруйнувати російську економіку (це, насамперед, неможливо в нинішніх умовах). Проте їхній ефект є цілком відчутним. Варто зазначити, що вони переслідують іншу мету, не ідеалістичну. Ця мета стосується не стільки економіки, скільки соціально-психологічних аспектів.
Поясню її з прикладу з легендарних дев'яностих, коли доводилося поблизу спостерігати загострені комерційні конфлікти. Головне завдання в них -- отруїти життя супернику, увігнати його у стрес, перманентно створювати йому проблеми, які він має терміново вирішувати, відволікаючись від головної лінії протистояння. Тільки противник вирішив проблеми з податковою, а йому створюють неприємності з пожежною інспекцією, не встиг він від неї відкупитися, у нього раптом заарештовують цінного співробітника, та ще й банк відмовляє в обіцяному кредиті, і так далі. Окремо ці проблеми не критичні, але всі разом відволікають на себе увагу та ресурси, вганяють суперника у стан перманентного стресу. Якоїсь миті його нерви не витримують і він йде на поступки.
Завдання західних санкцій саме у цьому. Вони повинні напружувати та стресувати російський правлячий клас та його кремлівську верхівку. Таким чином їм дають зрозуміти, що, поки триває агресивна війна, ніякої нормалізації не трапиться -- їх і надалі будуть всіляко гнобити.
Спосіб життя більшості російської верхівки був таким: заробляємо (крадемо) в Росії, витрачаємо та інвестуємо на Заході. Санкції його зламали. Грошей олігархи та чиновники менше заробляти не стали, але витрачати їх на своє задоволення по всьому світу стало набагато важче: далі Дубая носа не втечеш. Щобільше, вводяться нові й нові санкції, які змушують росіян щоразу по-новому викручуватися, щоб їх обминати.
Від початку війни російська еліта перебуває в стані постійного стресу. Вони, безсумнівно, прагнуть повернутися до колишнього комфортного та спокійного життя, яке вони мали, будучи частиною невеликого міжнародного співтовариства надбагатіїв, що не відчувають жодних обмежень. Санкції спонукають їх ризикувати та шукати способи усунути Путіна, аби відновити свій "втраченій рай". Прогнозувати, коли це може статися, досить складно, проте ймовірність цього з часом зростає.
Як тільки Путін, з його імперськими тарганами в голові, параноїдальним маренням величі та манією переслідування, буде скинутий, убитий, помре чи втратить дієздатність, російська верхівка зробить все, щоб повернутися до довоєнної зони комфорту. Для цього Росії доведеться припинити війну і, піджавши хвіст, піти з України. На цю мету санкції й працюють.
Апдейт. Якби Захід, як пропонують російські опозиційні економісти, скасував навіть найекономічніші недоцільні санкції, російська верхівка прийняла б це за ознаку слабкості, сигнал, що змінювати путінську політику не обов'язково.
