Локуста - це перший у світі серійний злочинець.

Зрадницька і майстерна отруйниця з Галлії вселяла жах навіть у римських імператорів.

Стародавній Рим вважався досить ризикованим середовищем для існування. Згадаємо, наприклад, резонансні злочини, такі як вбивство Юлія Цезаря, відомої античної математикині Гіпатії, а також навіть Ісуса Христа.

Мешканці Стародавнього Риму постійно перебували у стані війни або ж змагалися на гладіаторських аренах. Тому не дивно, що саме в цій цивілізації з’явилася перша в історії серійна вбивця — жінка на ім'я Локуста.

Перш ніж робити висновки, варто розглянути, ким насправді була Локуста, яку сьогодні часто називають серійною вбивцею. Історичні джерела свідчать про те, що Локуста виступала більше як наймана вбивця, ніж як серійна вбивця. Її послугами користувалася римська еліта для усунення небажаних родичів або суперників.

Локуста походила з Галлії, сьогоднішньої Франції, де вона набула значних знань про трави та рослинність. Ці знання відкрили їй шлях до вражаючої, хоча й безжальної кар'єри в Стародавньому Римі. Місцева аристократія виявила, що може використовувати її вміння для тихого та швидкого усунення своїх опонентів.

Спочатку отруйниця здобула популярність у Галлії. На рідній землі Локусту кілька разів затримували, але завдяки своїм могутнім покровителям їй вдавалося швидко уникати тривалих ув'язнень. Чутки про її вражаючу майстерність привернули увагу вагомих фігур у самому Римі.

Наприклад, Локуста повинна була сприяти імператриці Агрипіні в усуненні її чоловіка.

Агрипіна Молодша стала четвертою дружиною імператора Клавдія, котрий, до того ж, був її дядьком. Їхнє одруження, подібно до багатьох шлюбів серед високопосадовців, мало на меті ще більше укріпити владу в руках обмеженого кола осіб.

Після того, як Агрипіна здобула від чоловіка значну владу та високий соціальний статус у Римі, вона вирішила позбутися Клавдія. Її намір був не лише в тому, щоб позбавитися набридлого чоловіка; жінка прагнула усунути імператора, щоб її син від першого шлюбу, Нерон, міг стати новим імператором. Це б дало Агрипіні ще більше можливостей для впливу.

Однак організувати вбивство імператора виявилося надзвичайно важким завданням, тому імператриця вирішила скористатися Локустою, аби дістатися до запасів харчів правителя.

Клавдія завжди віддавала перевагу грибам, проте це захоплення обернулося для нього трагічно. Гриби можуть бути небезпечними не лише самі по собі, але й їхній аромат може замаскувати отруту, що додана до страви. Агрипіна змогла підкупити дегустаторів імператора, а Локуста, скориставшись ситуацією, підсипала отруту у його вечерю.

Кілька днів після того, як Клавдій насолодився вечерею, підготовленою з отрутою, він помер. Незабаром після цього римські військові завітали до Локусти, щоб затримати її за підозрою у вбивстві імператора. З'ясувалося, що Агрипіна не стала надійним партнером для отруйниці.

Проте, на щастя для Локусти, новим імператором став Нерон, відомий своєю схильністю до жорстоких вчинків і вбивств. Він не бажав тримати вбивцю за ґратами, а натомість вирішив використати її надзвичайний талант як "знаряддя для винищення".

При Нероні Локуста досягла небувалого успіху. Ця майстерна отруйниця вражаюче виконувала свої завдання і здобула особливу прихильність імператора. За наказом Нерона вона навіть намагалася вбити його брата Британника, але той, на диво, зміг вижити.

Після 14 років кривавого та жорстокого правління Нерона римський сенат дійшов висновку, що більше не може терпіти молодого імператора, і виніс йому вирок смерті. Проте, перш ніж вирок був виконаний, Нерон вирішив завершити своє життя сам, використавши отруєний кинджал, який йому подарувала Локуста.

Після смерті Нерона імунітет Локусти одразу ж втратив силу. Їй винесли вирок за вбивства багатьох представників римської політичної еліти. Разом із фаворитами Нерона — Геллієм, Патробієм, Нарцисом та іншими — її повели в наручниках через місто, а згодом стратили.