Європа не зможе забезпечити Україну американською зброєю: шість перешкод на цьому шляху.

ЄС хоче повернути собі лідерство в оборонній галузі.

Ще до перемоги Дональда Трампа на виборах президента США Європейський союз занепокоївся питанням, як стати конкурентоспроможним і процвітаючим, й врешті повернути собі лідерство.

Аби отримати дорожню карту такого шляху на наступні п'ять років, в ЄС вирішили звернутися до Маріо Драґі -- колишнього президента Європейського центрального банку та одного із найвідоміших економістів у Європі. Той підготував звіт на 400 сторінок, що відображає його особисте бачення майбутнього економіки ЄС.

Цей документ неофіційно отримав назву "Драґі Біблія" і містить амбітні ініціативи, реалізація яких вимагатиме щонайменше 800 мільярдів євро щорічно.

Не факт, що в ЄС стане ресурсів та політичної волі на втілення плану в життя. Але Маріо Драґі був присутній на нещодавній зустрічі Європейської політичної спільноти в Будапешті, яка пройшла на тлі блискавичної перемоги Дональда Трампа. Це наштовхує на думку, що окремі пропозиції економіста вже розглядаються керівництвом Євросоюзу.

Один з розділів звіту, який заслуговує на особливу увагу, присвячений оборонній промисловості. В умовах можливого зменшення участі США у європейських та українських питаннях, важливо оцінити, чи здатний Європейський союз функціонувати без підтримки американських партнерів. Міжнародна аналітикиня "Телеграфу" Ольга Кирилова ознайомилася з доповіддю Драґі та ділиться найважливішими висновками.

Перш за все, необхідно усвідомити, що Європейський Союз не володіє власними збройними силами, а кожна країна самостійно формує свою оборонну стратегію. Однак країни-члени об'єднують свої зусилля та реалізують спільні військові операції.

У звіті Драґі зазначається, що Європейський Союз відстає від своїх глобальних суперників у сфері оборони, особливо у контексті війни, яка наблизилася до кордонів країн-членів.

"Європейському Союзу належить взяти на себе зростаючу відповідальність за свою оборону та безпеку, оскільки його партнер США, ймовірно, зосередить більше уваги на віддалених територіях Тихого океану," -- зазначає економіст.

При цьому деякі європейські продукти та технології іноді є кращими або принаймні рівними за якістю до американських аналогів, наприклад бойові танки, підводні човни та суднобудівні технології, вертольоти та транспортні літаки.

Але яка ж насправді проблема з європейською "оборонною сферою"?

1 -- недостатні витрати. Завдяки тривалому періоду миру та захисній "парасольці" з боку США військові витрати в ЄС знижувалися протягом п'ятдесяти років. Крок за кроком це призвело до скорочення виробничих потужностей. Така тенденція почала змінюватися лише після початку російської агресії проти України 2014 року.

На даний момент витрати на оборону в європейських країнах складають близько третини від американських витрат. У той же час, Китай поступово збільшує свої інвестиції в оборонний сектор.

2023 року витрати США оцінювалися в 916 мільярдів доларів, тоді як витрати всіх держав-членів ЄС разом узятих сягали приблизно 313 мільярдів доларів США. Оборонний бюджет Китаю оцінюється у 296 мільярдів доларів, однак насправді він може бути значно вищим.

"На думку Драґі, Європейському Союзу потрібно зробити суттєві кроки для відновлення своїх виробничих потужностей та, відповідно, зміцнення військових можливостей після років недостатнього фінансування."

2 -- розпорошеність. Оборонні компанії працюють на відносно невеликих внутрішніх ринках і виробляють відносно невеликі обсяги зброї. Причому більшість виробництва зброї зосереджена в невеликій кількості держав.

Країни "досі не змогли або не виявили бажання" об'єднати свої зусилля. На відміну від Європейського Союзу, Сполучені Штати давно реалізували цю ідею. Після завершення Холодної війни, за ініціативою Міністерства оборони, в США відбулася консолідація оборонної промисловості, в результаті чого з 1990 року кількість компаній на ринку зменшилася з 51 до лише п'яти ключових гравців.

"Згідно зі звітом, ця організаційна структура в США дозволила досягти значної потужності та масштабу, що є необхідними для армії, однак існують ризики, пов'язані з залежністю від обмеженої кількості постачальників."

3 -- відсутність координації між країнами. Драґі каже про відсутність у ЄС спільного бачення потужностей з виробництва зброї, включно з ланцюгами постачання.

Ще одна проблема, яка нещодавно стала очевидною на українському фронті, — це недоліки в уніфікації оборонної продукції Європейського Союзу. Яскравим прикладом цього є артилерія калібру 155 мм.

Країни ЄС надали Україні близько десяти різних типів гаубиць, не враховуючи ще чотирьох інших типів від країн-членів НАТО, що створило серйозні логістичні труднощі. У Європі виготовляється п'ять типів гаубиць, тоді як у США - лише один. Існує також 12 європейських типів бойових танків, тоді як у США - лише один.

До 2022 року внутрішній попит на військову продукцію в Європі залишався досить низьким, а європейські оборонні підприємства зосереджувалися на експорті до інших країн. У цей час потреби держав-членів ЄС виявлялися на другому плані.

Проте, з моменту початку агресії Росії щодо України, обставини кардинально змінилися, і країни-учасниці суттєво наростили свої замовлення. Економісти прогнозують, що без ефективної координації може виникнути ситуація кризи, коли держави почнуть конкурувати одна з одною на ринку військової техніки.

4 -- залежність від іноземних держав. Країни Європейського Союзу в значній мірі покладаються на зовнішні рішення в оборонній сфері, зокрема на рішення, прийняті США. Це орієнтування на американські закупівлі має свої корені, що сягають періоду Другої світової війни та Холодної війни.

Вражаючі статистичні дані: з загального обсягу витрат у 75 мільярдів євро, здійснених країнами-членами з червня 2022 року по червень 2023 року, 78% фінансів пішло на придбання товарів у постачальників поза межами Європейського Союзу, з яких 63% було витрачено на американські компанії.

Придбання американських технологій може бути обґрунтованим лише в тих ситуаціях, коли в Європейському Союзі відсутні подібні вироби. Проте в ряді випадків існують європейські альтернативи або їх можна оперативно розробити.

Відповідно до звіту, певна американська оборонна техніка не завжди відповідає вимогам європейського ринку, і ця ситуація, ймовірно, буде ускладнюватися в міру того, як Сполучені Штати коригують свої військові можливості у відповідь на нові виклики в Тихоокеанському регіоні.

Закупівлі в Штатах є зручним рішенням для європейських країн, що передбачає швидку закупівлю якісних товарів за прийнятною ціною.

Природно це знижує масштаби й попит на європейську продукцію. На ринок ЄС також вийшли інші виробники з таких країн, як Туреччина та Південна Корея, які пропонують свої товари "з полиці".

"Згідно зі звітом, окрім поглиблення зовнішніх залежностей, це також суттєво зменшує рівень інтеграції між збройними силами країн-учасниць, що призводить до додаткових втрат для оборонної промисловості Європи."

5 -- недостатнє фінансування інновацій та оборонних досліджень. Європейський Союз та його країни-члени значно відстають від США у цій галузі. Оскільки наступне покоління озброєнь вимагатиме значних інвестицій, які перебільшують ресурси жодної з європейських країн.

6 -- недостатня ефективність управління. Протягом історії країнам ЄС не вистачало політичної рішучості та дієвих інструментів для координації зусиль, спільного фінансування, закупівель, обслуговування та оновлення оборонних систем.

Маріо Драґі підкреслює важливість розробки нової системи управління політикою оборонної промисловості в рамках європейських інституцій.

Безумовно, окрім опису існуючих викликів, економіст також пропонує рішення для їх подолання. Серед них – пріоритетність європейських оборонних ініціатив, забезпечення належного фінансування сектору, уніфікація озброєння за спільними стандартами, а також покращення співпраці між державами. Деякі з цих заходів можуть бути реалізовані протягом року, в той час як інші вимагатимуть до п'яти років для впровадження.

Отже, стає зрозуміло, що у випадку суттєвого зменшення допомоги Україні з боку Сполучених Штатів, європейські союзники незабаром стикнуться з "стелею" у своїй підтримці. Причина цього полягає не в нестачі політичної волі, а в глибоких системних проблемах у сфері оборони.